СЕВРЮГА ЗВИЧАЙНА

СЕВРЮГА ЗВИЧАЙНА

Acipenser stellatus Pallas, 1771

Таксономічна належність

Клас — Променепері риби (Actinopterygii), ряд — Осетроподібні (Acipenseriformes), ро-дина — Осетрові (Acipenseridae). Один із 17-ти видів роду, один з 5-ти видів роду у фауні України. Утворює локальні стада в певних річкових басейнах.

Природоохоронний статус виду

Вразливий.

Ареал виду та його поширення в Україні

Басейни Чорного, Азовського, Аральського і Каспійського морів. В Україні поширений біля пн. берегів Азовського моря, вздовж Крим-ського п-ва та у пн.-зх. частині Чорного моря.

Чисельність і причини її зміни

Незначна, з кінця ХХ ст. невпинно падає. Зараз у невеликій кількості заходить у Дунай, зрідка поодинці в Дніпровський і Дністровський лимани і фактично не заходить в Дністер, Пд. Буг, Дніпро і річки Пн. Приазов'я. Зникнення типових біотопів, потрібних для природного відтворення, в результаті зміни гідрологічно¬го, хімічного, біологічного режимів водойм, спричиненої гідротехнічним будівництвом, забрудненням води, надмірним виловом.

Особливості біології та наукове значення

Прохідна придонна риба, яка постійно живе в морі, а для розмноження двічі на рік заходить у річки: восени (з кінця верес¬ня до кінця листопада) і навесні (з березня до кінця квітня — початку травня). Статеве дозрівання самців відбувається у віці 5-14, переважно в 9-12 років, самок — в 7-17, переважно в 11-14 років (при довжині тіла обох статей понад 95-100 см). Нерест з кінця квітня до середини червня при температурі води 8-15°С і вище, на глибоких ділянках корінного русла із швидкою течією та твердим, зазвичай піщано-гальковим чи кам'янистим ґрунтом. Плодючість може перевищувати 360 тис. ікринок. Ікра донна, клейка. Після закінчення розмноження плідники, а пізніше й молодь, скочуються в море на нагул. Мальки живляться переважно дрібними донними тваринами (червами, личинками комах, ракоподібними та ін.), дорослі споживають рибу, молюсків та крупних ракоподібних.

Морфологічні ознаки

Тіло видовжене, веретеноподібне, невисоке. Вусики короткі, не торочкуваті. Рило мечовидне, довге, його довжина складає понад 60% довжини голови. Найбільша довжина до 220 см, маса — до 80 кг, зазвичай ловляться особини завдовжки до 150 см масою 25-30 кг; тривалість життя близько 30 років. Верхня третина тіла темна, сірувато-блакитна або, майже чорна, боки білувато- або сріблясто-сірі, черево жовтувате чи молочно-біле.

Режим збереження популяцій та заходи з охорони

Заборона вилову, нормалізація екологічного стану водойм та побудова рибоводних заво-дів. Занесена до списків МСОП, Бернської та Боннскої конвенцій, CITES та до Європейського червоного списку.

Розмноження та розведення у спеціально створених умовах

Можливе. Біотехніка розведення випробувана на ріках Волзі, Доні, Кубані, Дніпрі.

Господарське та комерційне значення

Цінна промислова риба, чисельність якої в наших водах зараз впала до критичної межі.

Основні джерела інформації

Виноградов, 1960; Световидов, 1964; Мовчан, 1966, 1988, 2000б, 2001, 2005; Салехова и др., 1987; The freshwater...,1989; Пинчук, Ткаченко, 1996; Болтачев, 1999, 2003; Каталог коллекций, 2003.

Автор: Ю.В. Мовчан Малюнок: А.В. Білоусова А.І. Щетинин